Археологічні дослідження доводять, що
Кременчуччина була одним з осередків  виникнення індо-арійської культури

Володимир Ейсмонт

Фотогалерея Археологічні дослідження Кременчуччини

Вже протягом кількох років триває робота охоронної археологічної експедиції, яка досліджує групу курганів поблизу сіл Дмитрівка та Єристівка. За цей час археологи на чолі з кандидатом історичних наук, директором Центру досліджень та охорони пам'яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації Олександром Супруненком зробили кілька історичних відкриттів, які обіцяють не лише суттєво доповнити знання про минуле нашого краю, але в деяких моментах суттєво їх переглянути.
Авторові цих рядків пощастило кілька днів провести в експедиції. 
Проведений серед археологів час не тільки поновив отримані колись знання на історичному факультеті Полтавського педінституту, але й подарував незабутні хвилини спілкування з фахівцями, дав можливість в прямому значенні слова торкнутися руками до захоплюючої історії нашого краю. 
Зазначу, що команда Центру дослідження й охорони пам’яток археології - це гурт давно спрацьованих між собою і дружних людей. В експедиції працювали справжні фахівці, серед яких спеціалісти з нумізматики, етнології, антропології. Серед власне істориків-археологів не можу не назвати імен заступника начальника експедиції Ірини Кулатової, а також відомого в Україні письменника, кандидата історичних наук академіка Юрія Шилова, який, беручи участь в роботі експедиції, одночасно писав книгу про неї та її учасників.
В полі зору археологів влітку 2004 року був комплекс курганів на околиці хутора Волошине, що примостилося між селами Дмитрівка та Єристівка. Під час їх досліджень було виявлено велику кількість поховань, які охоплюють величезний проміжок часу - від доби енеоліту (ІІ пол. IV - поч. ІІІ тис. до н.е.) і аж до часів Золотої Орди (кілька поховань ХІІІ - XIV ст.). До речі, у похованнях золотоординського часу виявлено кілька неординарних рідкісних знахідок, які мають велике значення для історичної науки. Серед них - амулетниця з арабськими написами та жіночі прикраси. Багатими на знахідки (залишки залізного обладунку та зброї) були могили золотоординського та скіфського воїнів.
А чи не найцікавішу знахідку експедиції було виявлено під час розкопок на Стовбуватій Могилі - одного з найбільших курганів на Кременчуччині, висота якого перевищує 8 метрів.
На глибині близько двох метрів у північно-східній частині кургану, неподалік його вершини археологи знайшли поховання жінки. Скорчене бокове покладення небіжчиці, керамічний ліпний коряк у головах з характерним шнурковим орнаментом, залишки бронзових сережок та орієнтація могили (захід-схід) дозволяють датувати поховання кінцем Х - початком ІХ століть до н.е. і віднести його до чорноліської археологічної культури. 
Але найціннішою знахідкою, виявленою у похованні, стало дерев’яне рало, великі фрагменти якого досить добре збереглися. Про що може свідчити ця знахідка, яке значення вона має для археологів та істориків, як жили люди, які користувалися нею у такий далекий від нас час? Про це ми попросили розповісти начальника експедиції О.Супруненка.
- Час, до якого, на нашу думку, належить поховання, відноситься до початку нової епохи - раннього залізного віку. В цей період відбуваються численні історичні події, значні переміщення племен, а тому він характеризується досить строкатою в етнічному відношенні картиною. Поруч з представниками фінно-угорського етносу, іраномовними племенами, на території Полтавщини з’являються носії чорноліської культури, яку фахівці пов’язують із формуванням праслов’янського етносу. Племена чорноліської культури у Х - на початку VII ст. до н.е. займали широку пристепову смугу українського лісостепу і на території сучасної Полтавської області розселилися у басейні Хоролу, Нижнього Псла, ширше - Ворскли та Орелі. Проживали вони на неукріплених родових поселеннях понад річками. 
Перший етап розселення чорнолісців на Лівобережжі відбувався через дніпровські Переволочинську і переправи в районі сучасного Кременчука, проходило воно у Х-ІХ ст. до н.е. і було пов’язане з регіональною екологічною кризою, перенаселенням правобережних територій та експансією кочівників чорногорівської групи - предків кіммерійців, або ж протоскіфів, а також натиском окремих фракійських племен.
Особливості виявленого нами поховання якраз і дозволяють його датувати саме рубежем Х - ІХ ст. до н.е., адже воно підкурганне і ми маємо справу з трупопокладенням, а не трупоспаленням, яке було б більш характерне для чорноліської культури. Оскільки підкурганних поховань у пристеповій зоні нараховується одиниці, то поховання в Стовбуватій Могилі вже є певною мірою унікальним.
Але головною унікальністю є інша знахідка - дерев’яне рало, яке було покладене поруч з небіжчицею. Я навіть назвав би цю знахідку сенсаційною.
- У чому ж сенсаційність цієї знахідки?
- Насамперед у тому, що подібних знарядь сільськогосподарської праці в Україні досі було виявлено лише чотири, зокрема, на території Дніпропетровської та Сумської областей. У нашому випадку було виявлено великий фрагмент рала, зокрема, його робоча частина, яка, до речі, швидше за все, збірна - до частини кореневища прикріплені два своєрідні лемеші, виготовлені, можливо, з іншої, міцнішої породи дерева. Простежуються також частини руків’я рала. Поруч з цим фрагментом лежав ще один, менший, призначення якого поки що вивчається. 
Що ж, знахідку сміливо можна відносити до унікальних, а ми, нащадки давніх хліборобів, можемо заслужено пишатися, що саме на території Кременчуччини було її зроблено. Однак раритетне знаряддя хліборобської праці було лише однією з цілого ряду надзвичайних знахідок.
[частина 2]